четвер, 18 листопада 2010 р.
АЙОРН повертається і проекти живуть
вівторок, 9 березня 2010 р.
Вкрадена дитяча мрія
Виховання високої екологічної культури потрібно розпочинати з того моменту, коли
дитина зробила перший крок на Землі. Чи всі на сьогодні розуміють зміст екологічної культури? Дитина потягнулася ручкою до квіточки, яка привабила яскравим кольором і схопивши квітку зраділа… Мама радіє разом з дитиною, бо маля пізнає світ. Не зупинила ручку, не сказала, що квіточка жива і їй боляче. Так квітка опинилася на землі і її затоптали інші люди, які не помічали зірваної краси. Ніхто не розказав дитині, що найкраще пахне та квітка, яка росте, бо вона – жива.
На уроках природи діти вчаться любити природу і берегти її. Не кожен задумується над тим, як із насінини виростає рослина, скільки насіння затоптано під ногами людей. В уяві дитини дерево – це висока рослина. Дитина не знає, що для збереження лісу на місці зрубаного дерева треба посадити два. Не всі дорослі можуть сказати, що за свого життя посадили бодай одне дерево. А народна мудрість гласить, що людина за життя, має збудувати хату, виростити сина і посадити дерево. Здавалося б усе просто і зрозуміло. Але в житті бачимо інше. Одні садять рослини, доглядають за ними, а інші безжально вирубують ліси, ламають в парках, або посеред міста дерева, або просто крадуть рослини задля того, щоб продати іншим любителям, які наводять красу біля своїх будинків, за високими парканами. Факти річ вперта. Одної ночі з подвір’я школи зникли всі вічнозелені кущі, які посадили діти. Як пояснити їм, хто це зробив, коли злодія не впіймано, бо він робив це підступно під покровом ночі? Як можна було йти на шкільне подвір’я і красти у своїх дітей? Напевно злодій також колись ходив до школи і не так зрозумів слова вчителя про любов до природи.
Деякі рослини ми залишили рости в кімнаті, спробуємо вирощувати кімнатну форму. На даний момент 23 рослини прикрашають вікна шкільної бібліотеки. За час, що триває проект, кипариси побачили багато людей і не було жодного, кого б не зацікавили рослини! З весною зеленіли їх верхівки, і це свідчило про ріст. Все це спостерігали діти і раділи. Для дітей – це відкриття, яке вони роблять самі. П’ять рослин діти висадили на шкільному подвір’ї, як і планувалося. Зігріті любов’ю і доглядом дітей, кипариси швидко адаптувалися до умов середовища. Вони зміцніли і стали темнішого кольору. У вересні діти побачили свої рослини, які гордо зустрічали кожного, хто заходив на шкільне подвір’я. 13 жовтня 2009 року випав перший сніг і наші кипариси мужньо пережили ці зміни у природі. Вони були готовими зустріти зиму і морози… Але не судилося… Одного листопадового ранку, нас ніхто не зустрічав. Рослини зникли вночі. Щоб легше було їх витягнути злодій поливав їх водою, про що свідчили мокрі ямки. Очевидно, добре приготувався. Мені було дуже боляче споглядати, як засмутилися діти. Звістка вмить облетіла всю школу. А через тиждень мені розповіли, що на базарі продавали п’ять «ялиночок». І продавала їх старша жінка, яка не знала історії народження цих рослин. І ніхто не поцікавився звідки вони взялися і як потрапили на базар… А мені так хотілося вірити, що прослідкувавши народження дерева з насінини, діти усвідомлять, як це важливо посадити на Землі хоча б одне дерево. А ще важливіше, що не можна нищити дерева, бо вони ростуть так довго і є окрасою і легенями планети.
Віра Дмитренко,
вчитель географії
Стрийська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №7
дитина зробила перший крок на Землі. Чи всі на сьогодні розуміють зміст екологічної культури? Дитина потягнулася ручкою до квіточки, яка привабила яскравим кольором і схопивши квітку зраділа… Мама радіє разом з дитиною, бо маля пізнає світ. Не зупинила ручку, не сказала, що квіточка жива і їй боляче. Так квітка опинилася на землі і її затоптали інші люди, які не помічали зірваної краси. Ніхто не розказав дитині, що найкраще пахне та квітка, яка росте, бо вона – жива.
На уроках природи діти вчаться любити природу і берегти її. Не кожен задумується над тим, як із насінини виростає рослина, скільки насіння затоптано під ногами людей. В уяві дитини дерево – це висока рослина. Дитина не знає, що для збереження лісу на місці зрубаного дерева треба посадити два. Не всі дорослі можуть сказати, що за свого життя посадили бодай одне дерево. А народна мудрість гласить, що людина за життя, має збудувати хату, виростити сина і посадити дерево. Здавалося б усе просто і зрозуміло. Але в житті бачимо інше. Одні садять рослини, доглядають за ними, а інші безжально вирубують ліси, ламають в парках, або посеред міста дерева, або просто крадуть рослини задля того, щоб продати іншим любителям, які наводять красу біля своїх будинків, за високими парканами. Факти річ вперта. Одної ночі з подвір’я школи зникли всі вічнозелені кущі, які посадили діти. Як пояснити їм, хто це зробив, коли злодія не впіймано, бо він робив це підступно під покровом ночі? Як можна було йти на шкільне подвір’я і красти у своїх дітей? Напевно злодій також колись ходив до школи і не так зрозумів слова вчителя про любов до природи.
Деякі рослини ми залишили рости в кімнаті, спробуємо вирощувати кімнатну форму. На даний момент 23 рослини прикрашають вікна шкільної бібліотеки. За час, що триває проект, кипариси побачили багато людей і не було жодного, кого б не зацікавили рослини! З весною зеленіли їх верхівки, і це свідчило про ріст. Все це спостерігали діти і раділи. Для дітей – це відкриття, яке вони роблять самі. П’ять рослин діти висадили на шкільному подвір’ї, як і планувалося. Зігріті любов’ю і доглядом дітей, кипариси швидко адаптувалися до умов середовища. Вони зміцніли і стали темнішого кольору. У вересні діти побачили свої рослини, які гордо зустрічали кожного, хто заходив на шкільне подвір’я. 13 жовтня 2009 року випав перший сніг і наші кипариси мужньо пережили ці зміни у природі. Вони були готовими зустріти зиму і морози… Але не судилося… Одного листопадового ранку, нас ніхто не зустрічав. Рослини зникли вночі. Щоб легше було їх витягнути злодій поливав їх водою, про що свідчили мокрі ямки. Очевидно, добре приготувався. Мені було дуже боляче споглядати, як засмутилися діти. Звістка вмить облетіла всю школу. А через тиждень мені розповіли, що на базарі продавали п’ять «ялиночок». І продавала їх старша жінка, яка не знала історії народження цих рослин. І ніхто не поцікавився звідки вони взялися і як потрапили на базар… А мені так хотілося вірити, що прослідкувавши народження дерева з насінини, діти усвідомлять, як це важливо посадити на Землі хоча б одне дерево. А ще важливіше, що не можна нищити дерева, бо вони ростуть так довго і є окрасою і легенями планети.
Віра Дмитренко,
вчитель географії
Стрийська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №7
Підписатися на:
Дописи (Atom)
